щоразу

ЩОРА́ЗУ, ЩОРА́З, присл.

1. Кожен раз, кожного разу.

І щось невідоме в той час, Як млою криються долини, Тебе тягло сюди щораз Під дах високої храмини (Я. Щоголів);

Поруч з Варварою сидів чорноокий хлопчик в новій формі, він мило посміхався і по-дівочому червонів щоразу, коли хтось звертався до нього (Л. Первомайський);

Через тиждень Орися встала, і в її очах навіки поселилося нове сяйво, яке спалахувало щораз, як тільки вона дивилася на дитину (Григорій Тютюнник);

// Час від часу, раз у раз.

Розмова ведеться помалу, щораз уривається (Леся Українка);

Коли вони йшли на вогневу, Гай щораз оглядався на офіцера, мовби хотів щось сказати і не зважувався (О. Гончар);

Лісний сторож Юхрим, залишаючись на самоті, варив свій незмінний куліш з шкварками, щоразу підносив ложку до бляклого рота, куштував з неї і розмовляв з нею (М. Стельмах).

2. у знач. підсил. част., перев. щора́з. У сполуч. з прикметниками і прислівниками вищ. ст. указує на поступове збільшення вияву дії, якості і т. ін.

Вже смеркло, в хаті робилося щораз темніше, а Софія сиділа і ретельно писала (Леся Українка);

На заході росла густа дощова хмара, затягаючи щораз більше простори неба (В. Гжицький).