щупати
ЩУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., кого, що, чим.
1. Те саме, що ма́цати 1.
Високий, міцний, неначе грот-мачта, погано поголений, Жан щупав грубою палкою поміст і ледве згинав коліна, застиглий і негнучкий в своїй сліпоті (М. Коцюбинський);
Встала стара з-під куделі, взяла одну бульбу, обертає, щупає пучками, не може обтеребити: тверда, задубіла (С. Ковалів);
// Мацаючи, виявляти, чи з яйцем (курка, індичка тощо).
І курей вона щупала, і свиней доглядала, і молотника наймала (Панас Мирний);
// перен. Обдивлятися, досліджувати за допомогою світла, радіохвиль і т. ін.
Мжичив дощ, луками ганяв холодний вітер... Прожектори щупали переліски (О. Десняк).
2. перен., розм. Те саме, що прощу́пувати 2.
Цей мерзотник доти провокував Загайчика, доти щупав його з усіх боків, поки не нащупав слабкого місця (Ірина Вільде).
Значення в інших словниках
- щупати — див. мацати Словник синонімів Вусика
- щупати — хохл. (щупать) — мацати мацати, мацнути, вимацувати, вимацати, повимацувати, змацувати, змацати, позмацувати, намацувати, намацати, понамацувати, обмацувати, обмацати, пообмацувати, перемацувати, перемацати, поперемацувати, помацувати, помацати, умацувати, умацати, повмацувати, див. пальпувати Словник чужослів Павло Штепа
- щупати — щу́пати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- щупати — (-аю, -аєш) недок., кого, що; крим. Перевіряти когось, щось. БСРЖ, 709; СЖЗ, 118. Словник жарґонної лексики української мови
- щупати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Те саме, що мацати 1). || Мацаючи, виявляти, чи з яйцем (курка, індичка тощо). || перен. Обдивлятися, досліджувати за допомогою світла, радіохвиль і т. ін. 2》 перен., розм. Те саме, що прощупувати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- щупати — МА́ЦАТИ (доторкатися руками або ногами до когось-чогось, щоб дослідити, упевнитися в чомусь); ЛА́ПАТИ, ГЛЯДІ́ТИ розм. (дотиками рук розшукувати у темноті, розпізнавати щось за допомогою пальців і т. ін.); ОБМА́ЦУВАТИ, ПРОМА́ЦУВАТИ, ОБЩУ́ПУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- щупати — ЩУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., перех. 1. Те саме, що ма́цати 1. Високий, міцний, неначе грот-мачта, погано поголений, Жан щупав грубою палкою поміст і ледве згинав коліна, застиглий і негнучкий в своїй сліпоті (Коцюб. Словник української мови в 11 томах