юнакування

ЮНАКУВА́ННЯ, я, с.

Те саме, що парубкува́ння.

Ця людина дуже енергійно, на диво настирливо творила власну долю. Їй судилося тридцять і три роки. На все – на дитинство, юнакування і дорослу зрілість, на щастя і муки, на любов і ненавість (з наук.-попул. літ.).