якомога

ЯКОМО́ГА, ЯКМО́ГА, присл.

1. З усіх сил, наскільки можливо; чимдуж, щосили.

– Вип'єш [зілля] – біжи якомога; Що б там ні кричало, Не оглянься, поки станеш Аж там, де прощалась (Т. Шевченко);

Яків того року таки добре заробив. Налягав якомога, бо знав, за що, то й діло кипіло (Марко Вовчок);

Алла Михайлівна на вулиці прискорила ходу і старалася якмога закритись від куряви парасолькою (Леся Українка);

Всяке додому спішить якмога (П. Грабовський);

Він якомога відтягував розмову з Грицьком (А. Головко);

Данило все ще поривався довести, що треба якомога поспішати всім, треба зміцнити 3-ю червоноармійську роту в Золотоноші (Іван Ле).

2. Уживається як підсилення при вищому ступені прикметників та прислівників.

Тихович поспішавсь якмога швидше покинути село, де зазнав стільки сумних пригод (М. Коцюбинський);

Купріян кумекав, що машини приносять більше користі, ніж живі руки, і не марнував часу та запроваджував у своєму господарстві цих машин якомога більше (Григорій Тютюнник);

– Швидше! – гукали йому тепер, як завжди гукають останньому. А він дбайливо ув'язував себе якомога міцніше, щоб не зринути з петлі, не зірватись (О. Гончар);

Голубе небо аж сліпить їй очі своєю блакиттю. І хочеться їй сильніше, якмога сильніше притиснути до себе тепленьке тільце своєї дитини (М. Хвильовий);

І Макс починає свою казку, стріпуючи чубом та регочучи віястими очима .. Старий Недель розкриває якмога ширше свої синеньки маленьки оч (В. Винниченко).