1. Словник української мови у 20 томах

яритися

ЯРИ́ТИСЯ¹, яри́ться, недок.

Випромінювати яскраве світло.

Всі, мовчки зітхаючи, позирали на рудого хлопчика, що широко розкритими очима вдивлявся в горно, де напружено гуло й ярилось невеличке біле полум'я (П. Колесник);

* Образно. [Демон:] Горить нелюдською жагою кохання у душі моїй, яриться пристрастю палкою безумство захватів і мрій (М. Драй-Хмара);

// Яскраво зеленіти.

Яриться на луках і в садах зелена, пишна трава (Н. Рибак);

– Розлучалися в горах, а зустрілися в долах, – промовив Шовкун сумовито .. – Тоді ще красне літо горіло, а зараз, бач, осінь все мряками затягла... Тільки озимина ото ще й яриться... (О. Гончар).

ЯРИ́ТИСЯ², ярю́ся, яри́шся, недок., розм.

Бути дуже роздратованним, розгніваним; лютувати.

Зробився Турн несамовитий, Ярився, лютовав [лютував] неситий (І. Котляревський);

// Бушувати, шаленіти (про явища природи).

Він [Славута] не лінь у грудях крив – Як лев, умів яриться! (Л. Первомайський);

* У порівн. Розповідь його була рівна, без особливої патетики, то злегка глумлива, то сповнена теплого ліризму, але гаряча, запальна, наче ярився в ній владно стримуваний вогонь (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. яритися — див. сердитися Словник синонімів Вусика
  2. яритися — I [йаритиес'а] -р'ус'а, -рис':а, -риц':а, -риемос'а, -риетес'а, -р'ац':а; нак. -рис'а, -р'іц':а (лютувати) II [йаритиес'а] -риц':а (випромінювати світло; світитися) Орфоепічний словник української мови
  3. яритися — див. сердитися, біснуватися, злитися Словник чужослів Павло Штепа
  4. яритися — яри́тися 1 дієслово недоконаного виду лютувати яри́тися 2 дієслово недоконаного виду випромінювати світло; світитися розм. Орфографічний словник української мови
  5. яритися — Сердитися Словник застарілих та маловживаних слів
  6. яритися — I яриться, недок. Випромінювати яскраве світло. || Яскраво зеленіти. II ярюся, яришся, недок., розм. Виявляти зло, лють. || Бушувати, шаленіти (про явища природи). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. яритися — БУШУВА́ТИ (про стихійні явища — діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИ рідше, БІСИ́ТИСЯ підсил., БІСНУВА́ТИСЯ підсил., ЛЮТУВА́ТИ підсил., ЛЮТУВА́ТИСЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  8. яритися — ЯРИ́ТИСЯ¹, яри́ться, недок. Випромінювати яскраве світло. Всі, мовчки зітхаючи, позирали на рудого хлопчика, що широко розкритими очима вдивлявся в горно, де напружено гуло й ярилось невеличке біле полум’я (Кол., Терен.., 1959, 8); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  9. яритися — Яри́тися, ярю́ся, -ри́шся гл. Пылать (объ огнѣ). Вх. Лем. 488. Словник української мови Грінченка