яскраво

ЯСКРА́ВО.

Присл. до яскра́вий.

Місяць уже високо піднявся, коли на дикій галявині яскраво шугнуло полум'я з вогнища (О. Донченко);

В небі яскраво світили зорі (М. Трублаїні);

Є таке в житті, що не вертається. Це тільки степ їхній навіть після чорної бурі яскраво зацвітає щовесни дикими тюльпанами, розливається аж за обрій океаном краси... (О. Гончар);

Емене .. накинула на себе новий халат з дивними арабесками й підперезалася косинкою так, що яскраво розмальований кінець її закривав її фігуру (М. Коцюбинський);

На верхів'ї гори, на фоні голубого неба яскраво вирізьбилась постать Зіньки (А. Шиян);

Тичина .. ввібрав у себе живлющі струми і Пушкіна, і Маяковського, зостаючись водночас яскраво самобутнім українським поетом (М. Рильський);

Про величезну творчу силу соціалізму яскраво свідчить історія радянського суспільства (з публіц. літ.).