європоцентризм

ЄВРОПОЦЕНТРИ́ЗМ, у, ч.

Філософська тенденція і політична ідеологія, за якими проголошується вищість європейських народів і західноєвропейської цивілізації над іншими народами і цивілізаціями в культурній сфері.

У рецензованому підручнику з історії стародавнього світу, як основна засада викладання навчального курсу, домінує європоцентризм (з наук. літ.);

Новим шляхом розвитку української літератури Михайло Драгоманов вважав цілісний європоцентризм, тобто орієнтацію на західні зразки (з навч. літ.);

Потужна перекладацька програма І. Я. Франка, зорієнтована на органічне засвоєння здобутків як західноєвропейських, так і східних літератур, набувала особливого значення в контексті поширеної на той час ідеї європоцентризму (із журн.).