єпископат

ЄПИСКОПА́Т, у, ч.

1. У католицькій церкві – система церковного управління через єпископів.

Особливе місце в єпископаті належить єпископові Рима, особливий статус якого був закріплений рішеннями Першого Ватиканського собору (з наук.-попул. літ.);

// Збори, засідання єпископів.

Я в палацах свій! Паросток молодший мій На єпископаті Сяде скоро в білій шаті (М. Зеров);

// Те саме, що єпа́рхія.

Об'їжджаючи свій єпископат, він [Левицький] ставився до українського духовенства з явною погордою і спинявся тільки по шляхетських дворах (І. Франко).

2. збірн. У православ'ї – вище духовенство.

Створена на землях Русі Київська митрополія була складником церкви Візантії, очолюваної Константинопольським патріархом. Усі київські митрополити й більша частина єпископату були греками-візантійцями (з наук. літ.);

З головного духовного центру Русі – Києво-Печерського монастиря – вийшли перші кадри автохтонного єпископату (з наук.-попул. літ.);

Під час зустрічі з єпископатом православної церкви Греції Папа просив пробачення за взяття та пограбування Константинополя 1204 року (з газ.).