іверійці

ІВЕРІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. івері́єць, і́йця, ч.; івері́йка, и, ж.).

Історична назва східних грузинів.

Вони випили, потім іверійці всі підвелися, стали плече до плеча, обійнялися й заспівали щось мужнє й горде, як самі в своїй чоловічій, небуденній красі (П. Загребельний);

У великій церкві Пречистої Богородиці – греки, в іншій – іверійці, в третій – вірмени співали церковне правило на своїх мовах, по сім разів на день (з газ.).