ігрун

ІГРУ́Н, а́, ч., розм.

Пустун, що полюбляє гратися; любитель гри (перев. про дітей і тварин).

Синок-сосунок – не вік сосун: через рік – стригун, через два – бігун, через три – ігрун, а там – в хомут (приказка).