ідеократія

ІДЕОКРА́ТІЯ, ї, ж.

Суспільний лад, за якого політичні рішення підпорядковані ідеологічним настановам, відхід або викривлення яких є приводом для репресій та переслідувань.

Прикладом ідеократії може бути СРСР із ідеологією державного комунізму (з наук.-попул. літ.);

У середньовічній Європі основним ідейним змістом ідеократії було вчення нереформованої католицької церкви, а основним механізмом підтримування влади цих ідей була церковна ієрархія (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ідеократія — ідеокра́тія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ідеократія — -ї, ж. Різновид державного ладу, за якого державно-політичне регулювання здійснюється на основі єдиної офіційної ідеології. Великий тлумачний словник сучасної мови