ідіотичність

ІДІОТИ́ЧНІСТЬ, ності, ж., розм.

1. Властивість за знач. ідіоти́чний.

Зовнішня ідіотичність героя (таким бачив його режисер) вимагала від актора величезних зусиль (із журн.).

2. Дурість, тупість.

Мене шокував .. його характерний лікарський гумор, за ідіотичністю співставний [зіставний] хіба, може, ще тільки з солдатським (О. Забужко);

Нікому не вдається по-справжньому зупинитися, нехай навіть з утоми, з нудьги, знічев'я, нехай навіть із раптового зрозуміння абсурдності руху як такого, ідіотичності невпинного плину часу (Ю. Іздрик).