іжорці

ІЖО́РЦІ, ів, мн. (одн. іжо́рець, рця, ч.; іжо́рка, и, ж.).

Угро-фінський народ, що мешкає нечисленними групами в регіоні на берегах Неви, обмеженому Фінською затокою, річкою Нарвою та Чудським озером.

Перші датовані згадки про народ іжорців припадають на середину ІХ ст. (з наук. літ.);

Відокремившись від південних карельських племен, іжорці наприкінці І – початку ІІ тис. н. е. розселилися в басейні річки Іжора (з наук.-попул. літ.).