ізалобара

ІЗАЛОБА́РА, и, ж., метеор.

Лінія на географічній карті, що з'єднує точки, в яких атмосферний тиск змінився на ту саму величину протягом певного проміжку часу.

Від'ємні ізалобари навколо системи молодого циклону вказують на подальше зміщення улоговини на північний схід (з наук. літ.);

Якщо нульова ізалобара проходить у передній частині циклону (антициклону), то протягом найближчих 6–12 годин циклон буде заповнюватися (антициклон – руйнуватися) (з наук.-попул. літ.);

Метод довгострокових прогнозів зводиться до вивчення періодичності в коливаннях атмосферного тиску, які спостерігаються на картах ізобар та ізалобар (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ізалобара — ізалоба́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови