ізогона

ІЗОГО́НА, и, ж., спец.

Ізолінія орієнтації певної фізичної величини.

На карті ізогони з'єднують точки магнітного схилення (з наук. літ.);

Ізогона визначає в метеорології напрям вітру, в земному магнетизмі – магнітне схилення, в астрономії – сонячне затемнення (з наук.-попул. літ.);

Нерідко на картах є додаткова система ліній, наприклад, рівних азимутів, рівних відстаней, а також система ізогон і дані щодо магнітного схилення (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ізогона — ізого́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови