ізометрія

ІЗОМЕ́ТРІ́Я, ї, ж.

1. мат. Перетворення метричного простору, що зберігає відстань між відповідними точками.

В ізометрії коло зображують як овал (з наук. літ.);

У прямокутній ізометрії рівні кола, розташовані в координатних площинах, проектуються в рівні еліпси (з наук.-попул. літ.);

Для побудови креслення в ізометрії виберіть таке розташування зображуваної деталі або пристрою, за якого будуть максимально видно всі просторові характеристики (з навч. літ.).

2. біол. Збереження пропорцій органів і частин тіла в період росту організму.

Основна відмінність деяких викопних тварин від тварин сучасних типів – ізометрія, тобто зростання зі збереженням пропорцій організму, тоді як у тварин сучасних типів пропорції тіла різняться в малих і дорослих особин (з наук. літ.);

// Фізичні вправи, пов'язані зі статичним навантаженням м'язів.

При ізометрії довжина м'яза не змінюється, а суглоби залишаються на місці (із журн.);

Ізометрія – дієвий спосіб довести м'язи й форму свого живота до чудового спортивного вигляду без особливих труднощів (з газ.).

3. лінгв. Сумірність відрізків віршового мовлення (віршів) на основі метричної єдності.

Залежно від системи віршування одиницею ізометрії віршів може бути склад, слово з повним наголосом або повторюване сполучення складів (з наук. літ.).