ізоферменти

ІЗОФЕРМЕ́НТИ, ів, мн. (одн. ізоферме́нт, у, ч.),

біохім. Різні за амінокислотною послідовністю ізотопи одного й того самого ферменту, що існують в одному організмі, але здебільшого в різних його клітинах, тканинах або органах.

Прикладом ферменту, що має ізоферменти, є гексокіназа, яка містить чотири ізотопи, позначувані римськими цифрами від I до IV (з наук. літ.);

Наявність ізоферментів – одна з форм регуляції активності ферментів (з наук. літ.);

У разі зміни середовища більшість або й усі ферменти можуть бути замінені на ізоферменти, характерні для умов життя за іншої температури, наприклад, за температури тіла певного виду птаха чи ссавця (з наук. літ.);

Усі ізоферменти одного ферменту виконують одну й ту саму функцію (з наук.-попул. літ.).