ізохрона

ІЗОХРО́НА, и, ж., спец.

Лінія одночасних моментів настання якого-небудь геофізичного або астрономічного явища.

Ізохрону річкового стоку застосовують у гідромеханічному аналізі процесів поверхневого стоку (з наук. літ.);

У метеорології можуть використовувати ізохрони грози, переходу температури через 0 градусів, в астрономії – сонячних затемнень (з наук.-попул. літ.);

Розташування ізохрон не може бути постійним: воно змінюється зі зміною швидкостей добігання ізохрон (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me