ікебана

ІКЕБА́НА, и, ж.

1. Мистецтво складання з квітів, рослин, гілок букетів, художніх композицій за правилами, що виникли в Японії.

Займаючись ікебаною, людина вчиться бачити красу в простоті та природності (з наук.-попул. літ.);

У побуті японців дуже поширене традиційне мистецтво складання букетів та розставляння квітів і гілок у вазах – ікебана (з навч. літ.).

2. Букет, композиція, складені з використанням прийомів такого мистецтва.

Ікебани дуже витончені, навіть скромні, але мають внутрішню силу, яка виявляється не в кількості яскравих квітів, а в гармонії форм і кольорів (з наук.-попул. літ.);

Право вирішити, як прикрашати кабінет, належить господарю. Проте дизайнери радять не забувати про оригінальні композиції із живими рослинами та ікебани, годинники, каміни, акваріуми (із журн.);

У Музеї Богдана та Варвари Ханенків у Києві відбулася виставка ікебани (з газ.);

* Образно. Ікебана національного характеру складається не з однієї квітки, її гармонійно та достойно витворюють і всі інші квіти (Є. Гуцало);

* У порівн. Бо наша мова – не забава – то ж помовчімо, помовчім... Хай, мов японська ікебана, цвітуть у смерку два плачі (І. Калинець).