іклань

ІКЛА́НЬ, я́, ІКЛА́Н, а́, ч., розм.

Тварина з великими іклами.

Де не взявся – біжить кабан-іклан. – А ти хто? – А я кабан-іклан! Пустіть і мене! – Оце лихо! Хто не набреде – та все в рукавичку! (з казки);

Досить лишень Маркові переступити поріг, як на нього з жовтої стіни випинається роззявлена ікласта паща дикого кабана з червоним язиком. Та іклань вже нікого не зранить (із журн.);

Колись саме на цьому місці, на Дніпрі, волохатий вухань й іклань – мамонт – провалиться під кригу, щоб донести до наших днів безцінні свої рештки (з газ.).