іконостасний

ІКОНОСТА́СНИЙ, а, е.

1. Стос. до іконостаса (у 1 знач.).

Завдяки широкому розвитку іконостасної різьби в другій половині XVIII ст. у меблярстві працювало багато різьбярів (з наук. літ.);

Пензлю відомого майстра побутового жанру – Володимира Маковського (1846–1920) – належали іконостасні і більшість монументальних образів храму Христа Спасителя однойменного монастиря в Борках (з наук. літ.);

Трапляються форти, які своєю структурою нагадують іконостас: відповідним чином розміщені гравюри з орнаментальним обрамленням, що відповідають іконостасній різьбі (з наук.-попул. літ.).

2. перен. Штучний, несправжній; позбавлений проявів життя.

Польський король у повісті М. Старицького “Заклятий скарб” постає не іконостасним, а людяним, бо й залицяється, й бере участь у лицарському турнірі, й виявляє політичну мудрість (з наук. літ.).