іллокутивний

ІЛЛОКУТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв.

Стос. до іллокуції.

Іллокутивний акт – це втілення у висловлюванні певної комунікативної інтенції, комунікативної мети, що надає висловлюванню конкретної спрямованості (з наук. літ.);

Мовленнєві стратегії, тактика та типи мовленнєвої поведінки залежать від іллокутивних намірів адресанта, його певної комунікативної мети (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іллокутивний — іллокути́вний прикметник Орфографічний словник української мови