імагологія

ІМАГОЛО́ГІЯ, ї, ж.

Розділ культурології, що виник у літературознавстві як учення про створення, функціонування та інтерпретацію “чужих” для того, хто сприймає, образів; учення про образ (у 2 знач.).

Імагологія фіксує риси національного взаємосприйняття, що відбилися в літературі, реконструює літературні образи країн і народів, досліджує історичну й традиційну зумовленість цих образів (з наук. літ.);

Імагологія вивчає можливості передавання літературних образів при перекладі з однієї мови на іншу (з наук.-попул. літ.);

// Сукупність художніх образів.

Незбагненний світ давніх міфів відкривав нові й цікаві можливості для творчого вимислу Івана Франка, поглиблював смислову й сугестивну перспективу зображення, збагачував імагологію та фігуральну мову, естетично наснажував тексти письменника (з наук. літ.).