імплозія

ІМПЛО́ЗІЯ, ї, ж.

1. фіз. Доцентровий вибух; вибух, спрямований усередину; обтискування речовини збіжною концентричною вибуховою хвилею.

Коли в термоядерній бомбі спрацьовують ядерні заряди, центр бомби зазнає дії високого тиску та температур, що визначаються імплозією центральної частини й процесами ділення (з наук.-попул. літ.);

// перен. Раптова поява почуття спільності в людей.

Думаю, у чомусь МакЛюен був правий. Глобальне село, ефект імплозії, завдяки цьому ми втрачаємо свою ідентичність, національну, та й особистісну, а між нами і нашими дітьми виростає стіна (В. Хрущак).

2. геол. Метод збільшення продуктивності свердловини різким зменшенням тиску на вибої за допомогою спеціального пристрою.

В арсеналі технологій для інтенсифікації видобутку нафти та газу використовують методи імплозії (з наук. літ.).

3. псих. Метод у психології та психотерапії, що полягає в зануренні в уяву.

Під час проведення імплозії пацієнту пропонується уявити ситуацію, що зумовлює його страх протягом максимально тривалого періоду (з наук. літ.);

Імплозія в психологічній літературі використовується як термін для описування страху бути знищеним дійсністю, що її відчувають люди, які не мають первинної онтологічної безпеки (з наук.-попул. літ.).

4. лінгв. Перша фаза артикуляції проривного приголосного – змикання; протилежне експлозія (у 2 знач.).

Теорію імплозії – експлозії розробив Фердинанд де Соссюр: склад становить собою хвилю розмикання й змикання (з наук. літ.);

У ланцюгу мовлення диференційними елементами, що сприймаються на слух, є імплозія та експлозія (з навч. літ.).