імплікація

ІМПЛІКА́ЦІЯ, ї, ж., лог.

Поєднання двох простих висловів у складний за допомогою конструкції “якщо..., то”.

У звичайному міркуванні використовують формальну імплікацію, коли прості судження пов'язані за смислом, наприклад, “Якщо не буде дощу, то ми підемо на прогулянку” (з наук. літ.);

Термін “девіація” на позначення широкого кола різноманітних типів порушень мовних норм, стратегій мовлення, імплікацій та імплікатур дискурсу в “нормальних” станах свідомості вперше в україністиці вжив Ф. Бацевич (з наук.-попул. літ.);

// Логічний умовивід.

Аналіз спроб раціональної самокритики містить у собі імплікації, які дають нам підстави покладатися в своїй життєвій орієнтації на розум (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

імплікація — (від. лат. implicatio — тісно зв’язую) логічна операція, за допомогою якої з двох висловлювань утворюється умовне висловлювання за схемою: Якщо…, то. Словник стилістичних термінів
імплікація — імпліка́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
імплікація — -ї, ж., лог. Спосіб зв'язку двох простих висловів у складний за допомогою конструкції якщо ..., то .... Великий тлумачний словник сучасної мови
імплікація — імпліка́ція (лат. implicatio, від implico – тісно зв’язую) логічна операція, за допомогою якої з двох висловлювань утворюється умовне висловлювання «якщо..., то ...». Словник іншомовних слів Мельничука
імплікація — В логіці судження, яке складається з 2 суджень (засновку і висновку), з'єднаних сполучником якщо. ., то; і. хибна, коли засновок правильний, а висновок фальшивий. Універсальний словник-енциклопедія
імплікація — ІМПЛІКАЦІЯ (лат. implicatio, від implico — тісно зв'язую) — логічна операція, яка з двох висловлювань p і q утворює умовне висловлювання "якщо p, то q". Формально цей новий вираз записують: p ⊃ q (або: p → q, Cpq), де ⊃, →, C — знаки І. Філософський енциклопедичний словник