імпонування

ІМПОНУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. імпонува́ти.

З загального мовознавства відомо, що імпонування чиєїсь мови є перша й вирішальна передумова для позичень з цієї мови (Ю. Шевельов).

2. біол. Демонстраційна поведінка в тварин, що полягає в привертанні до себе уваги; погрозлива поза.

Першим проявом агресивної поведінки самця куду є імпонування (з наук. літ.);

Пози імпонування розвинені в усіх тварин і надзвичайно різноманітні. І тільки коли не допомагає імпонування, справа доходить до бійки (з наук.-попул. літ.);

У лисенят уже на 32–34-й дні життя спостерігаються цілком виражені напади на побратимів із ознаками імпонування й залякування (з навч. літ.).