індикатриса
ІНДИКАТРИ́СА, и, ж., мат.
Крива, яка унаочнює уявлення про зміни векторів у просторі або на площині.
Виявлено нові властивості індикатриси розсіювання: пучок електронів, які летять майже антипаралельно первинному пучку, та дуже вузький пучок, що прямує вперед (з наук. літ.);
Класифікація коливань може бути коректною за умови застосування індикатриси комбінаційного розсіювання світла (з наук.-попул. літ.);
Індикатриса випромінення.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- індикатриса — індикатри́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- індикатриса — -и, ж. В оптиці – графічне зображення залежності характеристик світлового поля або середовища від напрямку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- індикатриса — індикатри́са (франц. indicatrice, букв. – вказуюча) лінія або поверхня, що унаочнює будь-яку властивість досліджуваного об’єкта; ¤ І. Дюпена унаочнює уяву про характер викривлення поверхні в даній точці; ¤ І. розсіювання показує розподіл розсіяного світла в різних напрямах. Словник іншомовних слів Мельничука