інкремент

ІНКРЕМЕ́НТ, у, ч.

1. фізл. Посилення нервового збудження в процесі його поширення вздовж нервового або м'язового волокна в організмі людини чи тварини.

Посилення спаду в окремих нервових волокнах іде з інкрементом, що властиво для низькоорганізованої нервової системи (з наук.-попул. літ.);

Інкремент хвороби може бути спровоковано новим препаратом, що викликав алергічну реакцію (з навч. літ.).

2. інформ. Операція збільшення аргумента на певне число у програмних циклах; протилежне декремент.

Серед арифметичних операторів необхідно виділяти оператори інкременту (збільшення на 1) і декременту (зменшення на 1) (з наук.-попул. літ.);

Якщо, крім форми інкременту чи декременту, є інші оператори, то спершу виконують іншу команду (залежно від оператора) й тільки після цього буде виконано додавання або віднімання 1 (з навч. літ.).

3. фіз. Кількісна характеристика зростання амплітуди в певний відрізок часу.

Проведено аналіз інкременту зростання хвиль у системі для різних типів амплітуд зі встановленням стійких та змінних величин у їхньому перебігу (з наук. літ.);

Інкременти малих коливань в амплітуді за короткий відрізок часу з їх чергуваннями з великими коливаннями свідчать про відносне зростання діапазону коливань та їх регулярності (з навч. літ.).

4. мед. Стадія посилення хвороби.

Перебіг окремих хвороб часто супроводжують пригнічення функції кісткового мозку й активізація негативної дії деяких лікарських препаратів. Збільшення інтервалів між курсами з інкрементом в один тиждень сприяє відновленню кількості елементів крові (з наук.-попул. літ.).