інкуб
ІНКУ́Б, а, ч.
У середньовічних легендах країн Західної Європи – розпусний демон.
В епоху середніх віків інкуби часто спокушали черниць (з навч. літ.);
* У порівн. Ватажок Боргман щоночі приходитиме до сплячої Марини, неначе інкуб, аби навіювати спогади (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- інкуб — -а, ч. Те саме, що інкубус. Великий тлумачний словник сучасної мови