інтерв'юер

ІНТЕРВ'ЮЕ́Р, ІНТЕРВ'ЮЄ́Р, а, ч.

Той, хто бере, здійснює інтерв'ю.

– Хороша ідея. Може бути корисною. – А чим саме, Семене Семеновичу? – поштиво спитав інтерв'юер із Москви і витер хусткою чоло, на якому від викладу і наслідків обіду виступила пітна вогкість (В. Винниченко);

Сібілла виявилася блискучим інтерв'юєром (І. Роздобудько);

Роками акторка ховалася від набридливих інтерв'юерів – принаймні не була з ними відвертою (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інтерв'юер — інтерв'юе́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. інтерв'юер — -а, ч. Журналіст, який інтерв'ює кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови