інтермісія

ІНТЕРМІ́СІЯ, ї, ж., вет., мед.

Безсимптомний період перебігу хронічного захворювання.

За гіперемії пульпи інтермісія може тривати 12–24 години (з навч. літ.);

Інтермісія серцевих нападів має діагностуватися ритмово (із журн.);

// Стан між двома нападами психозу з характерним повним відновленням психічної діяльності.

Напади психічного розладу зазвичай розділені періодами повного психічного здоров'я (інтермісії) пацієнта (з наук. літ.);

Феномен тимчасового повного видужання (інтермісії) виникає після 4-ї або 5-ї процедури, у другій половині фази чи приступу настає обрив депресії (з навч. літ.).