інтернальний

ІНТЕРНА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. псих. Те саме, що вну́трішній 2; протилежне е к с т е р н а л ь н и й.

Особистість з інтернальним домінуванням вірить у те, що успіхи та невдачі визначаються її власними діями і здібностями (з наук.-попул. літ.);

Суб'єкт з інтернальним типом атрибуції результатів діяльності може сприймати своє “я” як низькоефективне в конкретній ситуації (з навч. літ.).

2. Душевний, потаємний.

Її інтернальна сутність не дозволяла сьогодні говорити щось неприємне навіть незнайомій людині (Любко Дереш);

Настя усвідомлювала своє інтернальне єство, тому чекала, коли нарешті в душі наступить мить віри у власні сили (з публіц. літ.).