інтифада

ІНТИФА́ДА, и, ж.

У палестинців – боротьба за звільнення окупованих територій, утворення самостійної держави.

У розпеченому пустельному повітрі другої інтифади палестинців (народного повстання) ізраїльські будівничі почали зводити восьмиметрову стіну між Східним Єрусалимом та Західним берегом річки Йордан (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інтифада — інтифа́да іменник жіночого роду повстання — араб. Орфографічний словник української мови