інтонований

ІНТОНО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до інтонува́ти.

Акцентуація лексичних форм і висловів у досліджуваній поезії нерідко сягає виміру складно й драматично інтонованої метафоричної картини, що вибудувана за законами діалогу (із журн.);

// інтоно́вано, безос. пред.

Написане рукою художника інтоновано його незримою присутністю, тому природа й речі одержують специфічний зміст “своїх” і “чужих” (з наук.-попул. літ.).

2. у знач. прикм. Який інтонується.

Почуття радості може бути виражене і за допомогою висловлення “я радію”, і за допомогою інтонованого вигуку “ах!” (з наук. літ.).