іншість

І́НШІСТЬ, шості, ж.

Властивість за знач. і́нший 1; інакшість.

Дарці слід придивлятися до звичайних людей, наслідувати їх, щоби ота іншість не була разюче помітною (Любко Дереш);

Із 80-х років XX ст. гендерні дослідження почали сприймати як єдиний комплекс, найприйнятніший для аналізу “іншості жіночої свідомості” і тих засобів, за допомогою яких вона втілюється в літературі (з наук.-попул. літ.);

Не шкодьмо собі, не заважаймо собі розвиватися, не вставляймо палиць у колеса українській культурі, відкриймо очі на іншість (із журн.).