1. Словник української мови у 20 томах

ієратизм

ІЄРАТИ́ЗМ, у, ч., книжн.

У давньому світі та середньовіччі – урочиста застиглість й абстрактність зображуваних постатей, зумовлена релігійно-канонічними вимогами.

Модест Сосенко поєднав в іконописі дві протилежності – стародавньо-візантійський ієратизм і живі форми народного мистецтва (з наук. літ.);

У кам'яній статуї фараона Хасехема спостерігається ієратизм образу (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ієратизм — ієрати́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ієратизм — -у, ч. Зумовлені релігійно-канонічними вимогами урочиста застиглість та абстрактність зображуваних постатей, характерні головним чином для мистецтва давнього світу та середньовіччя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ієратизм — ієрати́зм (від грец. ιερατικός – обрядовий, священний) зумовлені релігійно-канонічними вимогами урочиста застиглість і абстрактність зображуваних постатей, характерні, головним чином, для мистецтва давнього світу й середньовіччя. Словник іншомовних слів Мельничука