їмость
Ї́МОСТЬ, Ї́МОСЦЬ, і, ж., зах.
Дружина священика.
Стара їмость і чоловік клали все то [те] на рахунок вагітності, і Маруся не розчаровувала їх (Г. Хоткевич);
Маленька, похилена під тягарем літ, уся в чорному старенька їмость зрідка показувалась на люди (Р. Горак);
За священиків молімось, За дяків, чернецтво, їмость (В. Багірова);
При церкві Св. Трійці діє хор “Ірмос”, відомий усій українській діаспорі в Польщі, керує ним самовіддана їмосць Мар'яна Яра (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me