ґвалтом

ҐВА́ЛТОМ, присл.

1. Силою, насильно.

Грабунком, ґвалтом і пожаром На Україну орди йшли, Та кару яструбам-татарам Одважні месники несли (М. Рильський);

– Бога бійтеся, ґаздо, – хіба ми ґвалтом сунемо?! Наші офіцерики до Румунії крешуть, нам вандрувати з ними не охота (Ю. Яновський);

Мене врятовано від здирців, а їх із ґвалтом вигнано із хати (Валерій Шевчук).

2. Дуже швидко, поспіхом.

Ховали [Тетяну] ґвалтом. Одібрали ключі у титаря, одімкнули церков, взяли мари, корогви (С. Васильченко);

// Несподівано, зненацька.

Йон не встиг навіть тпрукнути на коні [коней]; вже коли проминули колодязь, Йон ґвалтом зупинив їх... (М. Коцюбинський);

Чи Олександр Іванович заскочив їх зненацька, ґвалтом, чи їм було незручно відмовляти лікареві, який уже зробив для дехканів [дехкан] у кишлаку чимало доброго, – його пропозиція не викликала заперечень (Б. Антоненко-Давидович).

3. діал. Настирливо, наполегливо.

Ґвалтом прохали на обід. Нині якось викрутилися, а завтра таки підемо, хоч і не хочеться (М. Коцюбинський).