ґражда
ҐРА́ЖДА, и, ж., діал.
1. Садиба (у 1 знач.).
То від ніг стількох гуцулів За два дні стоптавсь моріжок У тій ґражді, на подвір'ї, Де умер старий опришок (М. Шеремет);
У селах клали мiцнi ґражди, обкопували їх ровами i осторожували високим парканом. Була необхiднiсть повсякчас боронитися вiд татарви (Р. Федорів);
Описаний гуцульський осідок, або ґражда, найбільше зберігся на північних схилах Карпат, у районі Жаб'є і Криворівні (з наук. літ.).
2. Огороджене місце; загін.
– А хто винен? Вепр заметався в оселі, мовби загнаний звір у ґражді. – Мені байдуже зараз, хто винен! (Д. Міщенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґражда — И, ж., діал. Садиба; старовинна оселя гуцулів, замкнене подвір'я. ...отут, лише отут, смертельно ставши — твоя твердиня, ґражда твоя. (П-1:160). Словник поетичної мови Василя Стуса
- ґражда — ґра́жда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ґражда — -и, ж., діал. Садиба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґражда — САДИ́БА (ділянка землі біля будинку, зайнята городом, садом), ДВІР, ДВО́РИЩЕ, ОСЕ́ЛЯ, ОБІ́ЙСТЯ, СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСА́Д заст., МИ́ЗА, ҐРАЖДА́ діал., ОСЕ́ДОК діал., ОСІ́ДИЩЕ діал., ОСЕРЕ́ДОК діал. Зручне місце для садиби обрав колись його дід (А. Словник синонімів української мови