ґрунтобетон

ҐРУНТОБЕТО́Н, у, ч.

Будівельний матеріал, до складу якого входять ґрунт і бетон.

Карбонатні ґрунти, які містять вуглекислий кальцій, утворюють ґрунтобетон вищої твердості (з наук. літ.);

Ґрунтобетон має високу морозостійкість за умови малої кількості води в його складі та достатньої щільності суміші (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґрунтобетон — ґрунтобето́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови