ґрунтувальник
ҐРУНТУВА́ЛЬНИК, а, ч.
Фахівець із ґрунтування поверхні чого-небудь.
У сучасній творчій практиці підприємства не забувається жодна крихта дорогоцінного досвіду, накопиченого багатьма поколіннями безвісних і відомих фарбувальників дерев'яного посуду та меблів, токарів і різьбярів по дереву, ґрунтувальників (із журн.);
Ґрунтувальник азбестоцементних виробів;
Ґрунтувальник плит.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґрунтувальник — ґрунтува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови