ґрунтувальник

ҐРУНТУВА́ЛЬНИК, а, ч.

Фахівець із ґрунтування поверхні чого-небудь.

У сучасній творчій практиці підприємства не забувається жодна крихта дорогоцінного досвіду, накопиченого багатьма поколіннями безвісних і відомих фарбувальників дерев'яного посуду та меблів, токарів і різьбярів по дереву, ґрунтувальників (із журн.);

Ґрунтувальник азбестоцементних виробів;

Ґрунтувальник плит.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґрунтувальник — ґрунтува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови