кура

Значення в інших словниках

1. Кура — Кура́ іменник жіночого роду річка на Кавказі Орфографічний словник української мови
2. кура — див. вітер; заметіль; пил Словник синонімів Вусика
3. кура — -и, ж., діал. 1》 Курява. 2》 Завірюха (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кура — КУРА́, и́, ж., діал. 1. Курява. Їде чумак заморений, Курою покритий (Я. Щоголів); Скочила я на віз; Михайло погнав коня так, що тільки кура по дорозі курить (Б. Грінченко). 2. Завірюха (у 1 знач.). Десь на півдні білий кужіль пряде метелиця-кура (М. Словник української мови у 20 томах
5. Кура — Р. в Туреччині, Грузії та Азербайджані, найдовша на Кавказі; довж. 1364 км, басейн 188 тис. км2; впадає до Каспійського м.; Боржомська ущелина через Малий Кавказ; гол. притоки: Араґві, Алазані, Аракс; над К. лежить Тбілісі. Універсальний словник-енциклопедія
6. Кура — ЗАВІРЮ́ХА (сильний вітер із снігом), ХУРТОВИ́НА, МЕТЕ́ЛИЦЯ, ВІ́ХОЛА, ЗАМЕТІ́ЛЬ, ХУ́ГА, ЗАВІ́Я, СНІГОВІ́Й, СНІЖНИ́ЦЯ, ХУГОВІ́Й, ЮГА́, ХВИ́ЩА розм., ХУГАВИ́ЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛИЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛЯ розм., ХУРДИ́ГА розм., ХУРТЕ́ЧА розм., СНІГОВИ́ЦЯ розм. Словник синонімів української мови
7. кура — КУРА́, и́, ж., діал. 1. Курява. Іде чумак заморений, Курою покритий (Щог., Поезії, 1958, 434); Скочила я на віз; Михайло погнав коня так, що тільки кура по дорозі курить (Гр., Без хліба, 1958, 142); *У порівн. В битві розвіється гидь білопанська. Словник української мови в 11 томах
8. кура — (яп. — головна житниця) Піднесене над землею на палях зерносховище з дерев'яними стінами без вікон, яке завершувалось досить високим двосхилим дахом. Трикутні у перетині масивні колоди перев'язувались в кутах Зведені ще на зламі нової і старої ери... Архітектура і монументальне мистецтво
9. кура — Кура, -ри ж. 1) Пыль. Кура встає шляхом. Мир. ХРВ. 128. куру підня́ти. Переносно: занести ссору. Чорт батька зна з чого таку куру підняли. Стор. 2) Мятель. В сніжну зіму, як нема кури, отара виходить в степ. О. 1862. V. Кух. 30. Словник української мови Грінченка