1. Словник застарілих та маловживаних слів

лунути

Умерти, загинути, пропасти

Джерело: Зведений словник застарілих та маловживаних слів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лунути — лу́нути дієслово доконаного виду умерти діал. Орфографічний словник української мови
  2. лунути — -ну, -неш, док., діал. Померти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лунути — ЛУ́НУТИ, ну, неш, недок., діал. Умерти. Щоб я лунув, коли неправду кажу! (Сл. Б. Грінченка); – Чи ти бач, як наш прикажчик молиться, – за що ж то? Чи щоб пан скоріше лунув, чи ще щоб пожив (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. лунути — УМЕ́РТИ (ВМЕ́РТИ) (про людину — перестати жити), ПОМЕ́РТИ, СКОНА́ТИ, ВІДІЙТИ́ заст., ПЕРЕСТА́ВИТИСЯ заст., ВИ́ТЯГТИСЯ розм., КІНЧИ́ТИСЯ розм., СКІНЧИ́ТИСЯ розм., СКАПУ́СТИТИСЯ розм., СКАПУ́ТИТИСЯ розм., ДІЙТИ́ розм., ОДУБІ́ТИ зневажл., ОДУБИ́ТИСЯ зневажл. Словник синонімів української мови
  5. лунути — ЛУ́НУТИ, ну, неш, недок., діал. Умерти. — Чи ти бач, як наш прикажчик молиться, — за що ж то? Чи щоб пан скоріше лунув, чи ще щоб пожив (Мирний, IV, 1955, 162). Словник української мови в 11 томах
  6. лунути — Лунути, -ну, -неш гл. Умереть. Щоб я лунув, коли не правду кажу! Н. Вол. у. Як іззів я посмоктаної гадюкою полуниці, то трохи не лунув. Я мало не лунула з плачу. Н. Вол. у. Хоч лунь, а їдь! Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка