1. Словник застарілих та маловживаних слів

натирати

Натискати, напирати

Джерело: Зведений словник застарілих та маловживаних слів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. натирати — натира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. натирати — (тіло) терти, розтирати; (підлогу) начищати <�до блиску>, (палубу) мр. драїти, надраювати; (ногу взуттям) намулювати. Словник синонімів Караванського
  3. натирати — див. терти Словник синонімів Вусика
  4. натирати — -аю, -аєш, недок., натерти, -тру, -треш, док., перех. 1》 чим і без додатка. Намазуючи, покриваючи чим-небудь, розтирати або, тручи, намазувати, покривати чимось. || Натискаючи чим-небудь, терти. 2》 чим і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. натирати — НАТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док. 1. кого, що, чим і без дод. Намазуючи, покриваючи чим-небудь, розтирати або, тручи, намазувати, покривати чимось. Словник української мови у 20 томах
  6. натирати — натира́ти (набива́ти) мозо́лі́. Багато й наполегливо працювати. Важко людям обробляти свої городи.. Але треба працювати; може хоч якась картоплина буде. Набивати мозолі до полудня (В. Лисенко). нате́рти не о́дного мозоля́. Фразеологічний словник української мови
  7. натирати — МА́ЗАТИ (покривати шаром чогось рідкого або жирного; укривати шаром глини), МАСТИ́ТИ, ЗМА́ЩУВАТИ, ЗМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЩУВАТИ, ВИМА́ЗУВАТИ, ВИМА́ЩУВАТИ, ШМАРУВА́ТИ (ОБШМАРО́ВУВАТИ) (взагалі щось чим-небудь); МА́СЛИТИ (маслом); НАМА́ЗУВАТИ... Словник синонімів української мови
  8. натирати — Натира́ти, -тира́ю, -тира́єш; нате́рти, -тру́, -тре́ш; нате́р, -те́рла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. натирати — НАТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док., перех. 1. чим і без додатка. Намазуючи, покриваючи чим-небудь, розтирати або, тручи, намазувати, покривати чимось. Словник української мови в 11 томах
  10. натирати — Натира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. нате́рти, -тру́, -треш, гл. 1) Натирать, натереть. Знайшла ріпу, натерла на тертушку. Мир. Пов. II. 52. 2) Напирать, напереть. Козаки на піхоту міцно натирали. Гол. І. 34. 3) Настаивать, докучать. Не натирай, бо бачиш, що ніколи. Брацл. у. Словник української мови Грінченка