рантух

Значення в інших словниках

1. рантух — Білий завій на голові у заміжніх жінок [XIII] Словник з творів Івана Франка
2. рантух — ранту́х іменник чоловічого роду біла, тонка хустка; покривало; . Різновид спідниці з суконно-лляної тканини; лантух діал. Орфографічний словник української мови
3. рантух — -а, ч. 1》 зах. Головний убір заміжньої жінки – біла, тонка хустка; покривало. 2》 Тонка бавовняна тканина. 3》 Різновид спідниці з суконно-лляної тканини. 4》 Лантух. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рантух — РАНТУ́Х, а́, ч., діал. 1. Головний убір заміжньої жінки в Галичині – біла, тонка хустка; покривало. Дорослі дівчата [гуцулки] пов'язували голову червоною хусткою, жінки носили намітки-рантухи (з наук.-попул. літ.); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
5. рантух — МІШО́К (зшите з шматка грубої тканини вмістище для сипких речовин і різних речей); ЛА́НТУХ, МІХ, ЧУВА́Л, РАНТУ́Х діал. (перев. великих розмірів). Зручним рухом він підхопив у грека мішок з сіллю (М. Словник синонімів української мови
6. рантух — РАНТУ́Х, а́, ч., діал. 1. Головний убір заміжньої жінки в Галичині — біла, тонка хустка; покривало. *У порівн. А буйні вітри білими снігами Закрили главу, ніби рантухами (Федьк., І, 1960, 57). 2. Тонка бавовняна тканина. *Образно. Словник української мови в 11 томах
7. рантух — Рантух, -ха м. 1) Головной уборъ замужней женщины въ Галиціи — бѣлый тонкій платокъ, покрывало. О. 1862. IV. 37, 30. Уся в рантухах та в намистах золотих. Федьк. Пов. 85. 2) Родъ тонкой бумажной ткани. 3) Родъ юбки суконной. Kolb. І. 37. 4) = лантух. ум. рантушо́к. Гол. IV. 353. Словник української мови Грінченка