альянс

алья́нс

[ал'йанс]

-нсу, м. (на) -н'с'і, мн. -нсие, -н'с'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. альянс — алья́нс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. альянс — Союз Словник чужослів Павло Штепа
  3. альянс — СОЮ́З (тісний зв'язок, співробітництво за домовленістю на якійсь основі), АЛЬЯ́НС, КОАЛІ́ЦІЯ, ЄДНА́ННЯ. — Він говорить, що Косінський.. мав таємні зносини з турецьким султаном і присягав на вірність і союз із турками (І. Словник синонімів української мови
  4. альянс — АЛЬЯ́НС, у, ч. 1. Спілка, об'єднання партій або держав на основі договірних зобов'язань. Так звана модель кооперативної незалежності держав виключає утворення будь-яких масштабних військово-політичних альянсів... Словник української мови у 20 томах
  5. альянс — алья́нс (франц. alliance, від аllier – з’єднувати) 1. Союз, об’єднання держав, організацій на основі договірних зобов’язань. 2. Шлюбний союз. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. альянс — -у, ч. Спілка, об'єднання на основі договірних зобов'язань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. альянс — рос. альянс (фр. alliance, від allier- з'єднувати) — 1. Об'єднання держав, організацій на основі спільної заінтересованості у певних діях, що підтверджується спільним підписанням договірних зобов'язань. 2. Переносно — шлюбний союз. Eкономічна енциклопедія
  8. альянс — Алья́нс, -су, -сові; -я́нси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. альянс — АЛЬЯ́НС, у, ч. Спілка, об’єднання на основі договірних зобов’язань. Міжнародний кооперативний альянс (МКА), заснований у 1895 р., об’єднує споживчі, виробничі, сільськогосподарські, житлобудівні, кредитні й інші види кооперації 55 країн (Рад. Укр., 7.VII 1962, 3). Словник української мови в 11 томах