1. Орфоепічний словник української мови

атеїст

атеї́ст

[атеийіст]

-ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. атеїст — атеї́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. атеїст — Безвірник, безбожник, невіра, сов. невіруючий, кн. богоборець, сил. богоненависник; рел. боговідступник, геретик, єретик, блюзнір. Словник синонімів Караванського
  3. атеїст — Безбожник, безувір, невіро, невірник, кацап, москвин, див. росіянин Словник чужослів Павло Штепа
  4. атеїст — -а, ч. Прихильник атеїзму; безбожник, безвірник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. атеїст — АТЕЇ́СТ, а, ч. Прихильник атеїзму; безбожник, безвірник. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця, яким я був до 12 років, я став на 13 році життя атеїстом (М. Коцюбинський); Двічі – у 30-х і 60-х роках XX ст. Словник української мови у 20 томах
  6. атеїст — див. безбожник; грішник Словник синонімів Вусика
  7. атеїст — Прихильник атеїзму; безбожник, безвірник. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. атеїст — АТЕЇ́СТ (людина, яка заперечує існування бога), БЕЗБО́ЖНИК, НЕВІ́РУЮЧИЙ, БЕЗВІ́РНИК, БЕЗБО́ЖНИЙ рідко, НЕ́ХРИСТ заст., лайл. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця.. я став на 13 році життя атеїстом (М. Словник синонімів української мови
  9. атеїст — Атеї́ст, -та; -ї́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. атеїст — АТЕЇ́СТ, а, ч. Прихильник атеїзму; безбожник, безвірник. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця, яким я був до 12 років, я став на 13 році життя атеїстом (Коцюб., III, 1956, 281); В поемі "Кавказ" Шевченко.. Словник української мови в 11 томах