бензин

бензи́н

[беинзин]

-ну, м. (ў) -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бензин — бензи́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бензин — БЕНЗИ́Н, у, ч. Безбарвна горюча рідина з характерним запахом, яку добувають з нафти. Мотор джерґотів, наче хотів когось з'їсти, а вулицею попливли пахощі бензину (М. Трублаїні); Бензином тхнуть змертвілі трави При спопелілих бліндажах (А. Словник української мови у 20 томах
  3. бензин — -у, ч. Безбарвна низькокипляча горюча рідина з характерним запахом, яку добувають з нафти. Бензин-розчинник — синтетичний бензин, що утворюється з оксиду водню. Етилований бензин — бензин із додаванням етилової рідини, яка підвищує його антидетонаційну стійкість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бензин — бензи́н (франц. benzine, від лат. benzoe – ароматичний сік) суміш вуглеводнів різної будови, безбарвна рідина. Застосовують як моторне паливо, розчинник. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. бензин — БЕНЗИ́Н, у, ч. Безбарвна горюча рідина з характерним запахом, яку добувають з нафти. Мотор джерготів, наче хотів когось з’їсти, а вулицею попливли пахощі бензину (Трубл., І, 1955, 74); Бензином тхнуть змертвілі трави При спопелілих бліндажах (Мал., II, 1956, 47). Словник української мови в 11 томах
  6. бензин — Легкозаймиста суміш легких вуглеводнів; безбарвна рідина з температурою кипіння 35 — 200ºС; розрізняють натуральний б. — нафтову фракцію з низькою температурою кипіння, та б. спеціальний; б. натуральний використовується, гол. Універсальний словник-енциклопедія