1. Орфоепічний словник української мови

божитися

божи́тися

[божитиес'а]

боужус'а, -жис':а, -жиц':а, -жац':а; нак. -жис'а, боуж'іц':а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. божитися — божи́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. божитися — Присягати<�ся> <�Богом>, бігматися. обр. їсти землю. Словник синонімів Караванського
  3. божитися — божуся, божишся, недок., заст. Говорити "їй-богу" на підтвердження висловленого, присягатися Богом у тім, що сказане є правда. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. божитися — БОЖИ́ТИСЯ, божу́ся, божи́шся, недок., розм. Говорити “їй-богу” на підтвердження висловленого, присягатися Богом у тім, що сказане є правдою. Ярмарок аж кипів... Словник української мови у 20 томах
  5. божитися — див. обіцяти Словник синонімів Вусика
  6. божитися — Божи́тися, -жу́ся, -жишся, -жаться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. божитися — БОЖИ́ТИСЯ, божу́ся, бо́жишся, недок., заст. Говорити "їй-богу" на підтвердження висловленого, присягатися богом у тім, що сказане є правда. Ярмарок аж кипів… Цокотять перекупки, божаться цигани (Вовчок, VI, 1956, 294); Сама мати божилася, що буде в раю між святими (Довж., Зач. Десна, 1957, 469). Словник української мови в 11 томах
  8. божитися — Божитися, -жуся, -жишся гл. Божиться. А я ж тобі божилася, що люблю як душу. Мет. 62. Ти божився, присягався: не покину я тебе. Мет. 15. Словник української мови Грінченка