брила

бри́ла

[брила]

-лие, д. і м. -л'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брила — Брила, -ли ж. Глыба, большой кусокъ. Гн. І. 120. Брила снігу, соли, льоду. О, се мабуть дуже сухо було, як горав; які брили повивертав: тут ні ралом, ні бороною нічого не вдієш. Липов. у. ум. брилка, брилочка. Словник української мови Грінченка
  2. брила — -и, ж. Великий безформний шматок каменю, землі, глини, льоду і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брила — бри́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. брила — БРИ́ЛА (великий безформний шматок землі, каменю, льоду і т. ін.), ГЛИ́БА рідше, ГРУ́ДА розм., ГРУДОМА́ХА підсил. розм. Митя сидить на горбку, на замшілій брилі, і слухає гомін дітвори, брязкіт сапок об дрібне каміння... Словник синонімів української мови
  5. брила — Бри́ла, -ли, -лі; бри́ли, брил Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. брила — БРИ́ЛА, и, ж. Великий безформний шматок каменю, землі, глини, льоду і т. ін. Рве [вода] каміння з-під ніг, котить кам’яні брили з гори і дуже легко може перевернути віз (Фр., III, 1950, 7); Гурток людей котить покинуту Зетом брилу до вилому (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. брила — БРИ́ЛА, и, ж. Великий безформний шматок каменя, землі, глини, льоду і т. ін. Рве [вода] каміння з-під ніг, котить кам'яні брили з гори і дуже легко може перевернути віз (І. Словник української мови у 20 томах
  8. брила — Грудомаха; П. моноліт. Словник синонімів Караванського